На початку війни в Україні 2022 року Білий дім та всі американські ЗМІ проголошували, що конфлікт був «непровокованою війною», розв'язаною однією людиною, Володимиром Путіним, 24 лютого 2022 року.
Фраза 'неспровокована війна' стала повсюдною в описі подій американськими ЗМІ. Газети Washington Post, New York Times і радіо-ТВ-агентства використовували цю фразу сотні разів.
У статті, опублікованій у середу, Томас Фрідман, головний переписувач розвідувальних зведень ЦРУ для New York Times, написав: «З самого початку цієї війни було лише одне місце, де можна було зрозуміти її терміни та вектори — і це в голові Володимира Путіна… Ця війна виникла тільки там».
Мантра про «неспровоковану війну» стала для України таким же символом віри, якою «зброя масового знищення» була для війни в Іраку або девіз «Пам'ятайте про [броненосце] Мен!» — для Іспано-американської війни 1898 р.
Ідея, що лежить в основі нескінченного повторення, полягає в теорії, згідно з якою «чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять». Передбачається, що суспільство погодиться з думкою, що це перша війна в історії людства без будь-яких історичних передумов чи економічних мотивів, перша війна, що повністю стала результатом психології однієї людини.
Однак у вівторок Washington Post опублікувала інтерв'ю з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, який заявив, що війна в Україні «почалася не в 2022 році. Війна розпочалася у 2014 році».
Столтенберг продовжив: «І з того часу НАТО провело найбільше зміцнення нашої колективної оборони з часів закінчення холодної війни… До 2014 року союзники НАТО скорочували оборонні бюджети. З 2014 року всі союзники в Європі та Канаді значно збільшили свої витрати на оборону… це величезна трансформація НАТО, яка розпочалася у 2014 році».
Таким чином, за словами Столтенберга, війна розпочалася не у лютому 2022 року, з російського вторгнення в Україну, а у 2014 році, на вісім років раніше.
Це визнання підтверджує дві тези, які Світовий Соціалістичний Веб Сайт неодноразово висловлював з початку війни. По-перше, що конфлікт має своє історичне підґрунтя. По-друге, вторгнення 2022 року стало відчайдушною відповіддю на зростаючі зусилля НАТО щодо залучення України до своєї орбіти.
Столтенберг стверджує, що війна розпочалася у 2014 році, але не пояснює, як. Рік розпочався з підтриманої США операції щодо зміни режиму в Україні, повалення уряду президента Віктора Януковича, який виступав проти заходів щодо інтеграції України в політичну асоціацію та торговий пакт із Євросоюзом, який сам готувався до інтеграції до НАТО.
Переворот був профінансований за рахунок сум, які, як хвалилася помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, становили «понад 5 мільярдів доларів» американського фінансування.
На чолі повалення уряду Януковича йшли фашистські та затято антиросійські організації, включаючи «Правий сектор» та партію «Свобода». У наступні роки уряд Петра Порошенка, який прийшов до влади після державного перевороту, здійснював насильство та репресії проти російськомовного населення Східної України, що призвело до загибелі понад 14 000 осіб у період з 2014 до 2022 року.
Операція щодо зміни режиму, проведена за підтримки США та НАТО, як зазначав МВСЗ в 2014 році, мала «намір спровокувати конфронтацію з Росією».
Переворот справді спровокував реакцію у відповідь Кремля, який розумів, що Київ передасть НАТО контроль над Кримським півостровом, де базується російський Чорноморський флот. Це дозволило б Сполученим Штатам розмістити власний флот у порту Севастополя, забезпечивши американське військове панування на Чорному морі.
У відповідь Росія анексувала Крим після референдуму, на якому переважна більшість населення півострова висловилася за вихід зі складу України.
Публічно заявляючи про підтримку припинення вогню в рамках «Мінських угод», держави НАТО натомість систематично займалися тим, що спрямовували на Україну озброєння на мільярди доларів у рамках підготовки до війни, метою якої було відвоювати Східну Україну та Кримський півострів.
У 2021 році український уряд затвердив стратегію військового відвоювання Кримського півострова, яку потім де-факто кодифікували в документі про американсько-українське стратегічне партнерство в листопаді 2021 року.
Вимагаючи до початку війни гарантій того, що Україна не вступить до НАТО, Путін пояснював, що якщо Україна стане членом НАТО, весь альянс НАТО буде зобов'язаний підтримати Україну у війні за відвоювання Криму, що, за його словами, призведе до ядерної війни між НАТО та Росією.
Вторгнення в Україну в лютому 2022 року стало реакцією уряду Путіна, який представляє фракцію російської олігархії, яка прагне захистити свої інтереси і водночас сподівається, що цього можна досягти шляхом певної угоди з імперіалістичними державами.
Проте США та НАТО сповнені рішучості реалізувати за допомогою війни цілі, які стали пружиною державного перевороту 2014 року. В інтерв'ю Washington Post Столтенберг заявив, що «всі союзники з НАТО згодні з тим, що Україна стане членом альянсу». Цими словами він спростував численні заяви американських ЗМІ та політичного істеблішменту про те, що побоювання російського уряду щодо вступу України до НАТО були надуманими.
Заява Столтенберга, по суті, є обіцянкою повністю втягнути НАТО у прямий конфлікт із Росією.
Брехня про «неспровоковану війну» була прийнята і пропагується не тільки політичним істеблішментом і контрольованими державою засобами масової інформації в США, а й, на їхній сором, переважною більшістю представників академічної спільноти. За винятком мітингів, які проводили Інтернаціонал молоді та студентів за соціальну рівність, у кампусах не робилося жодних серйозних спроб пояснити підґрунтя та причини війни.
Особливого значення має відчайдушно провоєнна та проімперіалістична позиція, зайнята номінально «соціалістичними» організаціями. Останні насправді є привілейованими верхніми шарами середнього класу, які повністю підтримали західний пропагандистський наратив.
Наприклад, про-ЦРУшне паблоїстське видання «International Viewpoint» опублікувало 1 травня заяву «Російського соціалістичного руху», в якій засуджується «половинчаста солідарність і помилковий пацифізм», які «роблять морально проблематичною будь-яку форму погодження з військовими приготуваннями свого власного уряду».
Іншими словами, завданням «лівих» є підтримка військових дій США та держав НАТО, тому що вчинити інакше означало б служити «інструментом агресора» — Росії. Заява закінчується закликом до «збільшення постачання зброї Україні, що дозволить їй повернути свої анексовані території». За всіма пунктами International Viewpoint лише повторює заяви того ж Столтенберга.
Усі ті громадські сили, які захищали пропагандистський наратив Вашингтона, виявили війну. Далекі від «оборонних» дій щодо порятунку життів українців від російських атак, Сполучені Штати сповнені рішучості воювати до останнього українця, щоб досягти своєї мети щодо відвоювання Кримського півострова та завдання стратегічної поразки Росії.
У міру того, як війна продовжується і розширюється, дедалі очевидніше проявляється її імперіалістичний характер. Стає ясно, що американський імперіалізм, не задоволений розпадом Радянського Союзу, прагне військової поразки, розвалу і завоювання Росії як прелюдія до зусиль з військового підпорядкування Китаю.